птерон

ПТЕРО́Н, а, ч., архт.

Зовнішня колонада навколо споруди, яка переважно використовувалася для оточення з чотирьох боків давньогрецьких храмів, створюючи навіс для захисту від спеки.

Птерон відігравав основну роль у формуванні образного ладу споруди, символізуючи демократизм давньогрецького суспільства завдяки однаковим колонам і рівним інтерколумніям, а своїм масштабом підкреслював велич вільної людини, її прагнення до героїчних звершень (з наук. літ.).