пуголовок
ПУ́ГОЛОВОК, вка, ч.
Личинка безхвостих земноводних, що живе у воді, має зябра та хвіст і не має кінцівок.
– Це вже не риба ловиться, а якісь жаби та пуголовки (І. Нечуй-Левицький);
На підвіконні стоїть слоїк із пуголовками. Пуголовки ростуть, природком разом з Лизаветою Василівною вже випустив кількох із воєрідного скляного інкубатора на простори акваріуму (Б. Антоненко-Давидович);
Якби побачить хвилі ті, що зеленаво блискотіли, де пуголовки у воді, нагрітій сонечком, чорніли... (В. Сосюра).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-20)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- пуголовок — пу́головок іменник чоловічого роду, істота Орфографічний словник української мови
- пуголовок — -вка, ч. Личинка безхвостих земноводних, що живе у воді, має зябра і хвіст, але не має кінцівок. Великий тлумачний словник сучасної мови
- пуголовок — Личинка безхвостих земноводних; живе у воді, дихає зябрами, рухається за допомогою хвоста; на початкових стадіях безногий. Універсальний словник-енциклопедія
- пуголовок — ПУ́ГОЛОВОК (личинка земноводних), ОПОЛО́НИК діал. Влітку, як відстоїться (вода), то стає чиста, як сльоза... Правда, зігрівається дуже, і пуголовки розводяться (О. Гончар); Радіючи, хвостом вертить (Осел), Як у болоті ополоник (Л. Глібов). Словник синонімів української мови
- пуголовок — Пуголовок, -вка м. Головастикъ. Так води забагається, аж у горлі засохло; про мене хочай би й з пуголовками, аби мокра була. Подольск. г. Словник української мови Грінченка