пудрити

ПУ́ДРИТИ, рю, риш, недок., кого, що.

Вкривати пудрою.

Гример [на кіностудії] пудрить підряд носи всім присутнім (Ю. Яновський);

Досі Галина ніколи не фарбувала губ і не пудрила обличчя (Б. Антоненко-Давидович).

(1) Пу́дрити (запу́дрювати / запу́дрити) мі́зки (мо́зок), кому – говорити неправду, уводити в оману кого-небудь.

П'ять років нам мізки пудрили, що замість танків трактори будемо випускати (Г. Тарасюк);

Амадіс – майстер запудрювати мізки простим смертним, він дуже ефектний у ролі жерця Мітри і має унікальний дар переконання (О. Авраменко, В. Авраменко);

Клеїти дівчину він починав з того, що спершу запудрював їй мізки таким щиросердим, ангельським голосочком, ніби він не тільки найвродливіший хлопець у світі, а й страх який милий та щирий (О. Логвиненко, пер. з тв. Дж. Селінджера).