пузир

ПУЗИ́Р, я́, ч.

1. Кулька, наповнена повітрям або газом, що виникає в рідині або рідкій масі чого-небудь.

Мама не слухала – пускала крізь зуби пузирі й щось неіснуюче загрібала рукою (Ю. Яновський);

* Образно. На очах хлопчака лопнув пузир з авторитетом Філіпчука, і всередині цього пузиря не виявилося нічого (Ірина Вільде);

* У порівн. Дметься, як пузир на воді (Номис);

* Образно. * У порівн. Піхтар хапає себе за носа; щоки його надуваються, як пузирі, червоніють, а з рота немов з розірваного оддутого пузиря, починає шипіть і пирскать з-під пальців (С. Васильченко);

// перен., жарт. Мала дитина.

Там, біля потоку, діти юрмилися різнокольоровими комахами. Були вони різні на зріст, від трилітніх пузирів до довгоногих .. десятиліток (В. Собко).

2. рідко. Те саме, що міху́р 1.

Манесенькі підсліпуваті вікна, затягнені пузирем, такі брудні, що майже зовсім не пропускали світла (З. Тулуб).

3. Гумовий або прогумований мішок, який наповнюють водою або льодом і використовують при лікувальних процедурах.

Полегшують стан хворого, зменшують відчуття жару і головний біль холодні примочки на голову, пузир з льодом (з навч. літ.).

◇ (1) Ми́льний пузи́р – те саме, що Ми́льна бу́льбашка (бу́лька) (див. бу́льбашка).