пурнути
ПУРНУ́ТИ, ну́, не́ш, док., розм.
Однокр. до пурна́ти.
Христя кинулась .. у воду, пурнула з головою у синю хвилю, виринає... (Панас Мирний);
Щастя небогу навіки покинуло: В прірву, чи що, їй пурнуть? (П. Грабовський);
Я спиняюсь і зопалу, не цілячись, стріляю. Чирка пурнула й зникла. Де вона? (Б. Антоненко-Давидович);
* Образно. Зірочки кудись зникли – пурнули у синю безодню блакитного неба (Панас Мирний);
Ми простяглися [в затишку] .. І, випивши по чарці по малій, Пурнули стиха в свіжий сон ясний (М. Рильський).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-20)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- пурнути — пурну́ти дієслово доконаного виду розм. Орфографічний словник української мови
- пурнути — -ну, -неш, док., розм. Однокр. до пурнати. Великий тлумачний словник сучасної мови
- пурнути — ПІРНУ́ТИ (швидко зануритися у воду або в якусь іншу рідину перев. з головою), ВПІРНУ́ТИ (УПІРНУТИ), ПОРИ́НУТИ, НИРНУ́ТИ розм., ПУРНУ́ТИ розм., КА́НУТИ перев. поет., ДА́ТИ НУРКА́ діал.; ШУБО́ВСНУТИ, ШУБО́ВСНУТИСЯ, ХЛЮ́ПНУ́ТИСЯ, ПЛЮ́СНУТИ розм. Словник синонімів української мови
- пурнути — Пурнути см. пуринати. Словник української мови Грінченка