1. Словник української мови у 20 томах

путч

ПУТЧ, у, ч.

Збройний виступ групи змовників з метою вчинити державний переворот, а також спроба такого перевороту.

18 липня [1936 р.] Німеччина разом з Італією організували фашистський путч в Іспанії (Н. Рибак);

24 серпня 1991 року за допомогою каталізатора, яким став путч, Україна проголосила свою незалежність (із журн.).

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. путч — путч іменник чоловічого роду Орфографічний словник української мови
  2. путч — див. ПЕРЕВОРОТ. Словник синонімів Караванського
  3. путч — -у, ч. Збройний виступ групи змовників із метою вчинити державний переворот. Великий тлумачний словник сучасної мови
  4. путч — див. бунт, фронда Словник чужослів Павло Штепа
  5. путч — (нім. Putsch) збройний авантюрницький виступ групи змовників, що не мають підпори й співчуття в масах, з метою вчинити державний переворот. Словник іншомовних слів Мельничука
  6. путч — ЗА́КОЛОТ (збройний виступ групи змовників), ПУТЧ. — Я не хотів робити заколоту в війську і втікав так тихенько, що ніхто не знав, навіть сам гетьман (М. Грушевський); 18 липня (1936 р.) Німеччина разом з Італією організували фашистський путч в Іспанії (Н. Рибак). Словник синонімів української мови
  7. путч — Путч, -ча; пу́тчі, -чів (нім., Putsh) Правописний словник Голоскевича (1929 р.)