1. Словник української мови у 20 томах

пушинка

ПУШИ́НКА, и, ж.

Окрема волокнина пуху, дрібна часточка пуху (у 1–3 знач.).

По подвір'ї розтеклись гуси; гусенята коливають з ноги на ногу, наче вітер моріжком гонить жовті пушинки (М. Коцюбинський);

Він акуратно підгортав одіяло, здіймав з наволочки пушинки (А. Шиян);

– Ха-а-ха!.. Ну, хто кого налякав?.. – Ха-ха-ха! – дзвінко вторив їй, увіходячи, Юрко з білими пушинками снігу на густих кучерях (Г. Хоткевич);

Васильки! Вам далеко до пушинок її лиця. Воно – свіженьке, ви – припали пилом (А. Кримський);

Тим часом Цимуля віддано й зосереджено танцювала з Кавченком. Вони майже не розмовляли, такі собі були захоплені танцями, і густі пушинки на її шиї горіли тепер засмаглим смоляним золотом (М. Івченко);

Біла пушинка .. несе на своїй парасольці маленьке стигле зернятко (О. Донченко);

* У порівн. Вона йшла під руку з гвардійцем, .. на голові мала білий капелюшик, легкий мов пушинка (Леся Українка);

То пушинкою летить [Варя], то, немовби на цимбалах, підківками цокотить (І. Гончаренко).

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. пушинка — пуши́нка іменник жіночого роду Орфографічний словник української мови
  2. пушинка — -и, ж. Окрема волокнина пуху, дрібна часточка пуху (у 1-3 знач.). Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. пушинка — Пушина, пушиночка Словник чужослів Павло Штепа
  4. пушинка — Пушина, -ни ж. Пушинка. Паляничка легесенька як пушина. Харьк. ум. пушинка. Словник української мови Грінченка