1. Словник української мови у 20 томах

пуштуни

ПУШТУ́НИ, ів, мн. (одн. пушту́н, а, ч.; пушту́нка, и, ж.).

Населення провінцій Кандагар, Фараг і Кабул в Афганістані, а також Пешавар у Пакистані.

Таджицький поет та мовознавець Бозор Собір мене запевняв, що таджик, іранець, осетин, курд чи пуштун чудово розуміють одні одних без перекладача (І. Білик);

Традиційно у пуштунів діють норми корану та пуштунський кодекс поведінки “пуштун-валі”, що існує вже кілька століть (з наук. літ.).

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. пуштуни — -ів, мн. (одн. пуштун, -а, ч.; пуштунка, -и, ж.). Народ, який мешкає племенами в Афганістані та поза його межами; окремі представники цього народу. Великий тлумачний словник сучасної мови
  2. пуштуни — Населення провінцій Кандаґар, Фараг і Кабул в Афґаністані, а також Пешавару в Пакистані; бл. 26,5 млн.; мова пушту. Універсальний словник-енциклопедія