півники
ПІ́ВНИКИ, ів, мн. (одн. пі́вник, а, ч.).
Багаторічна трав'яниста рослина з великими жовтими або фіолетовими квітками і вузьким мечовидним листям; вирощується як декоративна; використовується в парфумерії.
Зашаруділи хлопці проміж кущів рожі, оргінії та рай-дерева, затріщали розкохані стебла та листя півників (Дніпрова Чайка);
На дачі Федорова жовтим полум'ям підвелися височенні півники (Т. Масенко);
А фіолетово, а синьо При хаті півники цвітуть! (М. Вінграновський).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-20)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- півники — -ів, мн. (одн. півник, -а, ч.). Багаторічна трав'яниста рослина з великими жовтими або фіолетовими квітками і вузьким мечоподібдним листям; вирощується як декоративна; використовується в парфумерії; ірис. Великий тлумачний словник сучасної мови
- півники — Декоративні багаторічні рослини родини півникових; листки мечоподібні або лінійні, барвисті квіти поодинокі або зібрані в суцвіття; поширені в країнах з поміркованим кліматом Пн. Універсальний словник-енциклопедія
- півники — ПІ́ВНИКИ, ів, мн. (одн. пі́вник, а, ч.). Багаторічна трав’яниста рослина з великими жовтими або фіолетовими квітками і вузьким мечовидним листям; вирощується як декоративна; використовується в парфюмерії. Словник української мови в 11 томах