півроку

ПІВРО́КУ, невідм., ч.

1. Половина року як проміжок часу.

Виглядає Катерина... Минуло півроку; Занудило коло серця, Закололо в боку (Т. Шевченко);

– Жив я отак, брате мій, мов у раю, щось із півроку (М. Коцюбинський);

Хазяйка обіцяє гроші віддати... Віддасть – спасибі їй! .. А й не віддасть .. Пропаде півроку служби (Панас Мирний);

На вулиці сніг. Починається півроку холоду (О. Довженко);

Він щомісяця акуратно висилав гроші [матері] поштою, а сам не з'являвся по півроку (В. Підмогильний).

2. Вік, що дорівнює половині року.

Так довго ще тобі [онученьці] іти в простори голубі. Хоч ще ходить не вмієш ти, – півроку лиш тобі (В. Сосюра).

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me