півтон

ПІВТО́Н, у, ч.

1. Найменший інтервал між двома найближчими за висотою звуками темперованої гами.

На зміну .. коротенькому тоноряду приходить також дуже давній тоноряд з п'ятьох звуків, уривок діатонічного звукоряду, але без півтонів (з навч. літ.);

// Проміжний за висотою звук між двома музичними тонами, наполовину нижчий від попереднього і наполовину вищий від наступного.

Застосовуються [у бандурі] спеціальні пристрої для піднімання і опускання струни на півтон, які допомагають перестроювати інструмент в інші тональності (з наук. літ.).

2. Неяскравий, невиразний колір; забарвлення, фарба, перехідні від світлого тону до темного.

Малювали [учні] мовчки, прикусивши язики, старанно виводили лінії, накладали тони й півтони (Ю. Збанацький);

Гори не гублять своєї величі ні в яку пору року .. Зір полонили і чарували ніжні півтони – тьмяно-білі і сині... (Т. Масенко);

// перев. мн., перен. Відсутність різких, контрастних переходів.

Ліризмом зігріта вся творчість О. Гончара. Але ліризм – це лише колір, лише тони й півтони романів письменника (з наук. літ.);

З них [ліричних пісень] можна скласти цілі “вінки” і “віночки”, пройняті веселкою настроїв, тонів, півтонів (Т. Масенко).