1. Словник української мови у 20 томах

півтора

ПІВТОРА́, ч. і с., ПІВТОРИ́, ж., числ. кільк.

Кількість із однієї з половиною одиниці.

Мати її вмерла років уже з півтора, батько був каліка (Б. Грінченко);

Вона робила найтяжчу роботу, спочатку жіночу, а після смерті Карпа й чоловічу. На доброму житі нажинала півтори копи (М. Стельмах);

У серпні коротшає день, ніч стає довшою майже на півтори-дві години (з газ.).

◇ (1) Півтора́ лю́дсько́го, зі сл. сказати, наговорити і т. ін. – що-небудь нерозумне; дурниця.

Що скаже, то півтора людського (Номис);

Наговорив [Зінько] сім мішків гречаної вовни, а все півтора людського, що й купи не держиться! (Б. Грінченко);

(2) Півтори́ калі́ки кого і без дод., ірон. – дуже мало.

– Через десять хвилин дзвінок, а дітей – самі бачите, – півтори каліки (Ю. Збанацький).

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. півтора — півтора – півтори Півтора – кількість із однієї з половиною одиниці. Вживається переважно з іменниками та числівниками чоловічого і середнього роду: півтора метра (а не метри), півтора десятка, півтора відра. Запам'ятайте: півтора разу, а не півтора раза. «Уроки державної мови» з газети «Хрещатик»
  2. півтора — півтора́ числівник кількісний Орфографічний словник української мови
  3. півтора — ПІВТОРА – ПІВТОРИ Півтора, числ. кільк. Кількість із однієї з половиною одиниці; вживається з іменниками і числівниками ч. і с. р.: півтора метра, півтора десятка, півтора разу, півтора відра. Півтори. Те саме, що півтора; вживається з іменниками й числівниками ж. р.: півтори доби, півтори сотні. Літературне слововживання
  4. півтора — півтори, числ. кільк. Кількість із однієї з половиною одиниці. Великий тлумачний словник сучасної мови
  5. півтора — півтора́ лю́дсько́го, зі сл. сказа́ти, наговори́ти і т. ін. Що-небудь нерозумне; дурниця. Що скаже, то півтора людського (М. Номис); Наговорив (Зінько) сім мішків гречаної вовни, а все півтора людського, що й купи не держиться! (Б. Грінченко). Фразеологічний словник української мови
  6. півтора — Півтора́, числ. (ч. і н. р.), півтори́ (ж. р.). Півтора́ ро́ку; півтора́ карбо́ванця; -ра́ відра́; півтори́ доби́, -ри́ со́тні Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  7. півтора — ПІВТОРА́, ч. і с., ПІВТОРИ́, ж., числ. кільк. Кількість із однієї з половиною одиниці. Мати її вмерла років уже з півтора, батько був каліка (Гр., І, 1963, 431); Вона робила найтяжчу роботу, спочатку жіночу, а після смерті Карпа й чоловічу. Словник української мови в 11 томах
  8. півтора — Півтора числ. Полтора. Як ми любилися півтора року. Чуб. V. 149. Надувся, як півтора нещастя. Ном. № 3373. Що не скаже, то все півтора людського, — все глупость. Чуб. І. 248. Словник української мови Грінченка