підголосок

ПІДГОЛО́СОК, ска, ч., розм.

1. У співах – голос (звук) вищого тону, який підтримує або підсилює основний голос (звук).

Композитор [Л. Ревуцький] нерідко оточує провідну мелодію мереживом своєрідних підголосків (з наук. літ.);

– Не можуть, ну не можуть. Ні підголоска взяти, ні басувати. – Чи вам медвідь [ведмідь] на вухо наступив? (Г. Хоткевич);

// Співець, який вторить тому, хто веде основну мелодію.

Поліфонічні пісні, як правило, починає один виконавець-заспівувач. Після заспіву разом з хором вступає підголосок (з наук. літ.);

– Що воно ото за підголоска виводить, не розбереш – хлопець чи дівчина? – То так виводить мій Тарас, – обізвався Григор Шевченко, що сидів у гурті (С. Васильченко).

2. перен. Безпринципна людина, що догідливо повторює чиїсь думки, судження.

– Ти мені ці теревені не торочи. От настренчили куркульські підголоски... Досить щоднини кланятись в ноги за свою кривавицю: зореш поле – відробляй, привезеш яку там копу – відробляй. (М. Стельмах).

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. підголосок — підголо́сок 1 іменник чоловічого роду звук вищого тону в музичному творі діал. підголо́сок 2 іменник чоловічого роду, істота про людину розм. Орфографічний словник української мови
  2. підголосок — див. підлабузник Словник синонімів Вусика
  3. підголосок — -ска, ч., розм. 1》 муз.Побічні верхні голоси, що протистоять головній мелодії нижнього голосу. || Побічні витримані звуки в будь-якому голосі, що протистоять іншим голосам. || Співець, який вторить тому, хто веде основну мелодію. 2》 перен. Великий тлумачний словник сучасної мови
  4. підголосок — 1. Відхилення — варіант основного голосу бєларуської, російської та української народної пісні, елемент народної підголоскової поліфонії. 2. Верхні побічні голоси, що протистоять головній мелодії нижнього голосу. Словник-довідник музичних термінів
  5. підголосок — ПІДГОЛО́СОК, ска, ч., розм. 1. У співах — голос (звук) вищого тону, який підтримує або підсилює основний голос (звук). Композитор [Л. Ревуцький] нерідко оточує провідну мелодію мереживом своєрідних підголосків (Нар. тв. та етн. Словник української мови в 11 томах