1. Словник української мови у 20 томах

підгір'я

ПІДГІ́Р'Я, я, с.

Нижній схил гори, що переходить у рівнину; місцевість біля підніжжя гори, гір.

Дорога величезною спіраллю спускалася вниз, і далеко, по той бік долини, знову спіраллю підіймалася по підгір'ю (О. Гончар).

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. підгір'я — підгі́р'я іменник середнього роду Орфографічний словник української мови
  2. підгір'я — -я, с. Нижній схил гори, що переходить у рівнину; місцевість біля підніжжя гори, гір. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. підгір'я — СХИЛ (похила, спадиста поверхня чого-небудь), УКІ́С (ВКІС), СПАД, У́ХИЛ, УЗБІ́ЧЧЯ, ОБОЧИНА, РОЗКА́Т рідше, ПОКА́Т (ПОКІ́Т) рідше, ЗБІЧ діал., ЗБІ́ЧЧЯ діал., СПО́ХІВ діал.; УЗГІ́Р'Я (ВЗГІ́Р'Я), ВІ́ДКИД діал. Словник синонімів української мови
  4. підгір'я — Підгір'я, -р'я с. Подгорье, мѣстность у подошвы горы. Чуб. III. 431. К. МХ. 31. На луках був сінокос аж до гори, а підгір'я орали під хліб, на горі була толока. Павлогр. у. Словник української мови Грінченка