піддача
ПІДДА́ЧА, і, ж., розм.
Дія за знач. піддава́ти, підда́ти.
◇ (1) На підда́чу – додатково до чого-небудь.
Коли я бачу, як на небі туча тучить, – душу всю мою озвучить громом гніву! – й на піддачу блискавками намогучить (П. Тичина).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-20)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- піддача — підда́ча іменник жіночого роду розм. Орфографічний словник української мови
- піддача — -і, ж., розм. Дія за знач. піддавати, піддати. На піддачу — додатково до чого-небудь. Великий тлумачний словник сучасної мови
- піддача — ПІДДА́ЧА, і, ж., розм. Дія за знач. піддава́ти, підда́ти. Хвороба ця — відрив од живого життя мас, безхребетність, безгрунтовність. Словник української мови в 11 томах