1. Словник української мови у 20 томах

піддобрювати

ПІДДО́БРЮВАТИ, юю, юєш і ПІДДОБРЯ́ТИ, я́ю, я́єш, недок., ПІДДОБРИ́ТИ, добрю́, до́бриш, док., кого, чим і без дод.

1. Подарунками, послугами і т. ін. переборювати чию-небудь упередженість або робити когось доброзичливішим, сприяти більшій увазі до себе.

Вона зразу думала лагідним обходженням піддобрити їх (І. Франко);

Хвалили [Івась і Грицуньо] між собою Петруся, аби його піддобрити: – Він добрий: лиш третину вип'є [чаю], а решту лишить нам, – говорили й заглядали йому миленько в очі (Л. Мартович);

– Ач, яка проворна [Палажка], – вдячно подумав тоді Кулик. – Знає, як піддобрити отого чорта (С. Журахович).

2. розм. Робити страву добрішою, смачнішою.

Піддобрити борщ сметаною.

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. піддобрювати — піддо́брювати дієслово недоконаного виду Орфографічний словник української мови
  2. піддобрювати — -юю, -юєш і піддобряти, -яю, -яєш, недок., піддобрити, -добрю, -добриш, док., перех., чим і без додатка. 1》 Подарунками, послугами і т. ін. переборювати чию-небудь упередженість або робити когось доброзичливішим, сприяти більшій увазі до себе. 2》 розм. Робити страву добрішою, смачнішою. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. піддобрювати — ПІДЛАБУ́ЗНЮВАТИСЯ до кого (догідливістю добиватися доброго ставлення до себе, вигоди, користі тощо), ЗАПОБІГА́ТИ перед ким, також із сл. ласки в кого, чиєї, ЛАБУ́ЗНИТИСЯ розм., ПІДБИВА́ТИСЯ розм., ПІДЛИПА́ТИ розм., ПІДСУВА́ТИСЯ (ПІДСО́ВУВАТИСЯ) розм. Словник синонімів української мови
  4. піддобрювати — ПІДДО́БРЮВАТИ, юю, юєш і ПІДДОБРЯ́ТИ, я́ю, я́єш, недок., ПІДДОБРИ́ТИ, добрю́, до́бриш, док., перех., чим і без додатка. 1. Подарунками, послугами і т. ін. Словник української мови в 11 томах
  5. піддобрювати — Піддо́брювати, -рюю, -єш и піддобря́ти, -ря́ю, -єш сов. в. піддо́брити, -рю́, -ри́ш, гл. 1) Сдабривать, сдобрить, подправлять, подправить. Всяку гутір піддобряла мов медком словами. Мкр. Н. 22. 2) Задабривать, задобрить. Піп був піддобрений, то й звінчав, хоч літа й не вийшли дівчині. Волч. у. Словник української мови Грінченка