1. Словник української мови у 20 томах

підзивати

ПІДЗИВА́ТИ, а́ю, а́єш, недок., ПІДІЗВА́ТИ, ву́, ве́ш, док., кого.

Голосом або рухами просити наблизитися, підійти.

Як скінчилась муштра, командир підізвав до себе Івана і на мене кивнув. Підійшов .. і я (О. Стороженко);

* Образно. Іде кіт через лід Чорнолапо на обід. Коли чує він: зима Його біла підзива (М. Вінграновський).

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. підзивати — підзива́ти дієслово недоконаного виду Орфографічний словник української мови
  2. підзивати — -аю, -аєш, недок., підізвати, -ву, -веш, док., перех. Голосом або рухами просити наблизитися, підійти. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. підзивати — див. звати, призивати, підкликувати Словник чужослів Павло Штепа
  4. підзивати — КЛИ́КАТИ (голосом, жестом просити наблизитися, обізватися, зайти тощо), ПОКЛИКА́ТИ розм., ЗВА́ТИ розм.; ГУКА́ТИ, НАГУ́КУВАТИ (голосно); ВОЛА́ТИ (голосно, просячи допомоги); МАНИ́ТИ, ПРИМА́НЮВАТИ (просити підійти, роблячи певні знаки рукою... Словник синонімів української мови
  5. підзивати — ПІДЗИВА́ТИ, а́ю, а́єш, недок., ПІДІЗВА́ТИ, ву́, ве́ш, док., перех. Голосом або рухами просити наблизитися, підійти. Прокопенко почав кивати Щорсу пальцем, підзиваючи його до себе. Щорс підійшов (Довж. Словник української мови в 11 томах