1. Словник української мови у 20 томах

підкоморій

ПІДКОМО́РІЙ, я, ч.

1. У старій Росії і на Україні – суддя, який займався межуванням володінь.

Двері відчинились, і в світлицю вступив .. київський підкоморій Юрій Немирич (Леся Українка).

2. У феодальній Польщі – королівський сановник, який відав судовими і фінансовими справами.

У Ягайла один з предків був підкоморієм, коли вірити батьківській розповіді (Іван Ле).

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. підкоморій — Підкомо́рій: — суддя, який займався розмежуванням володінь, у [51] Словник з творів Івана Франка
  2. підкоморій — підкомо́рій іменник чоловічого роду, істота іст. Орфографічний словник української мови
  3. підкоморій — -я, ч. 1》 У дореволюційній Росії та в Україні – суддя, який займався межуванням володінь. 2》 У феодальній Польщі – двірський сановник. Великий тлумачний словник сучасної мови
  4. підкоморій — Особа, що очолювала Підкоморських (межовий) суд певного повіту Словник застарілих та маловживаних слів
  5. підкоморій — ПІДКОМО́РІЙ, я, ч. 1. У старій Росії і на Україні — суддя, який займався межуванням володінь. 2. У феодальній Польщі — двірський сановник. У Ягайла один з предків був підкоморієм, коли вірити батьківській розповіді (Ле, Наливайко, 1957, 83). Словник української мови в 11 томах
  6. підкоморій — Підкоморій, -рія м. Подкоморій, придворный сановникъ (въ старой Польшѣ). Словник української мови Грінченка