підкреслювати

ПІДКРЕ́СЛЮВАТИ, юю, юєш, недок., ПІДКРЕ́СЛИТИ, лю, лиш, док., що.

1. Проводити риску під яким-небудь текстом, словом і т. ін., виділяючи щось.

Аркадій Валеріанович ще раз перечитує листа, помічає в ньому помилки на “ять”, червоним олівцем жирно підкреслює їх і ставить внизу оцінку – двійку (М. Стельмах);

Гнат заглянув до справи, підкреслив щось у ній олівцем (Григорій Тютюнник).

2. Наголошувати на чому-небудь, виділяючи його як значніше, важливіше за інше (звичайно у викладі).

В своїх творах сучасникам своїм Шевченко підкреслював, що вони є діти славних батьків, борців за волю батьківщини – діти Кривоноса, Богуна, Наливайка (П. Тичина);

Слід підкреслити, що денний відпочинок не може замінити нічного; це поступово може призвести до ослаблення організму, розладу нервової системи (з наук.-попул. літ.);

// Виділяти інтонаційно з певною метою під час розмови.

“Дурепа” – це тяжка образа для Фросі. Вона спалахнула вже, але роблено спокійно повертає обличчя й з несхованою злістю питає: – Ну, та й чого ти губищі свої надула? “Губищі” підкреслює. “Губищі” для Горпини образа (А. Головко);

– Чуррртанка! – вимовив Павлусь, підкреслюючи “р” у цьому слові (О. Донченко);

// Виявляти своє ставлення до кого-, чого-небудь поведінкою, діями і т. ін.

Горленко почував себе ні в сих ні в тих. Хоч його симпатії були на козацькому боці, але він зовсім не бажав підкреслювати цього (З. Тулуб);

Він ніколи не затримувався надовго біля будь-чиєї роботи. Всім своїм виглядом він ніби підкреслював свою зневагу до тих, кого оце мусив навчати (Ю. Збанацький);

– Мені приємно подарувати вам цю різьблену шафу моєї роботи .. Це просто моє щире бажання хоч чим-небудь підкреслити повагу і симпатію до вас (О. Довженко);

// Робити що-небудь яскравішим, помітнішим і т. ін. у порівнянні з чимсь.

Інколи десь недалечко одноманітно постукував молоточком по корі дятел. Але ці звуки ще більше підкреслювали нашорошену тайгову тишу (О. Донченко);

Які там сльози! Хмари лебедині Плили над нами, струмувала даль, І вірилось, що лиш на те людині, Щоб радощі підкреслити, печаль (М. Рильський);

// Увиразнювати, відтінювати що-небудь, перев. у протиставленні чомусь.

Зелене світло настільної лампи падало на обличчя генерала, підкреслювало глибокі зморшки на лобі, сивину волосся (І. Багмут);

Щоб не намочити волосся, Терезка підібрала його під голубу гумову шапочку, і це підкреслило ніжно-округлі обриси плечей і шиї (М. Томчаній).