1. Словник української мови у 20 томах

підкроювати

ПІДКРО́ЮВАТИ, юю, юєш, недок., ПІДКРО́ЇТИ, о́ю, о́їш, док., що.

1. Кроїти, припасовуючи за розміром до чого-небудь вже скроєного.

Підкроювати комір.

2. діал. Підтинати, підрізувати.

[Галя (приспівує):] Ой ти козаче чорноусий! Чого в тебе жупан куций? – Мене дівки підпоїли Й жупан мені підкроїли (В. Самійленко).

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. підкроювати — підкро́ювати дієслово недоконаного виду Орфографічний словник української мови
  2. підкроювати — -юю, -юєш, недок., підкроїти, -ою, -оїш, док., перех. 1》 Кроїти, припасовуючи за розміром до чого-небудь уже скроєного. Підкроювати комір. 2》 діал. Підтинати, підрізувати. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. підкроювати — ПІДКРО́ЮВАТИ, юю, юєш, недок., ПІДКРО́ЇТИ, о́ю, о́їш, док., перех. 1. Кроїти, припасовуючи за розміром до чого-небудь вже скроєного. Підкроювати комір. 2. діал. Підтинати, підрізувати. [Галя (приспівує):] Ой ти козаче чорноусий! Чого в тебе жупан куций?... Словник української мови в 11 томах
  4. підкроювати — Підкро́ювати, -кро́юю, -єш сов. в. підкроїти, -крою́, -кроїш, гл. Подрѣзывать, подрѣзать (одежду). Молодиці підпоїли і жупана підкроїли. Чуб. V. 1119. Словник української мови Грінченка