1. Словник української мови у 20 томах

підписаний

ПІДПИ́САНИЙ, а, е.

1. Дієпр. пас. до підписа́ти.

Се було свідоцтво, підписане учителькою села Н. (І. Франко);

В машині їхав офіцер-парламентер з текстом ультиматуму, підписаного командувачами обох Українських фронтів (О. Гончар);

У результаті підписаного 27 січня (9 лютого) 1918 р. мирного договору УНР з країнами Четверного союзу – Німеччиною, Австро-Угорщиною, Болгарією і Туреччиною Україна вийшла із світової війни (з наук. літ.);

// підпи́сано, безос. пред.

Опріч образів висіли ще на стінах деякі куншти: два козаки тягаються за чуби, а внизу підписано: “Два дурні б'ються, а третій дивиться” (О. Стороженко).

2. у знач. прикм. На якому є підпис.

Писар підписаний лепорт [рапорт] схопив та мерщій з хати... (Г. Квітка-Основ'яненко);

Петриченко вийшов з підписаними паперами (Л. Первомайський).

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. підписаний — підпи́саний дієприкметник Орфографічний словник української мови
  2. підписаний — -а, -е. 1》 Дієприкм. пас. мин. ч. до підписати. || підписано, безос. присудк. сл. 2》 у знач. прикм. На якому є підпис. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. підписаний — Підпи́саний, -на, -не Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  4. підписаний — ПІДПИ́САНИЙ, а, е. 1. Дієпр. пас. мин. ч. до підписа́ти. Се було свідоцтво, підписане учителькою села Н. (Фр., IV, 1950, 43); В машині їхав офіцер-парламентер з текстом ультиматуму, підписаного командувачами обох Українських фронтів (Гончар, III, 1959... Словник української мови в 11 томах