підпомічники
ПІДПОМІЧНИКИ́, ів, мн. (одн. підпомічни́к, а, ч.), іст.
Незаможна категорія українського козацтва XVIII століття, що була неспроможна відбувати військову службу за свій рахунок.
Підпомічники повинні були виконувати такі самі повинності, як і посполиті селяни, але в половинному розмірі, а також постачати військовий провіант, фураж і обробляти землі виборних козаків під час їхнього перебування на військовій службі (з навч. літ.).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-20)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- підпомічники — -ів, мн. Незаможна, позбавлена козацьких привілеїв частина українського козацтва у 18 ст., яка виконувала такі самі повинності, як і посполиті, але вдвоє менші. Великий тлумачний словник сучасної мови
- підпомічники — Категорія незаможних козаків у XVII-XVIII ст., неспроможних власним коштом відбувати військову службу, позбавлених козацьких привілеїв, змушених відробляти дещо зменшений обсяг селянських повинностей. Універсальний словник-енциклопедія