підпорядкований
ПІДПОРЯДКО́ВАНИЙ, а, е.
1. Дієпр. пас. до підпорядкува́ти.
Почалося навчання, підпорядковане суворому розкладові (О. Гончар);
Вся діяльність трудових людей пояснюється тим, що вони живуть одне для одного і для людства в цілому, а не для чогось іншого, бо все те інше також підпорядковане цій меті (О. Гуреїв);
Візантійське духовенство було підпорядковане імператорові і не визнавало влади пап (з навч. літ.);
На годину ночі Шумаков викликав до себе командирів полків і підпорядкованих йому окремих підрозділів (С. Голованівський);
Дисертант дійшов висновку, що педагогічна спадщина А. Вахнянина повністю підпорядкована цілям національного виховання (з наук. літ.).
2. у знач. прикм. Залежний від чого-небудь іншого; другорядний, не основний.
У справжнього художника деталям приділене відповідне службове, підпорядковане місце (із журн.).
Значення в інших словниках
- підпорядкований — підпорядко́ваний дієприкметник Орфографічний словник української мови
- підпорядкований — -а, -е. 1》 Дієприкм. пас. мин. ч. до підпорядкувати. 2》 у знач. прикм. Залежний від чого-небудь іншого; другорядний, не основний. Великий тлумачний словник сучасної мови
- підпорядкований — ЗАЛЕ́ЖНИЙ (який перебуває під чиєюсь владою, впливом, підкоряється комусь), ПІДПОРЯДКО́ВАНИЙ, ПІДРЯ́ДНИЙ, ПІДВІ́ДОМЧИЙ (залежний від якоїсь організації, відомства і т. ін.); ПІДВЛА́ДНИЙ, ПІДЛЕ́ГЛИЙ, ПІДНАЧА́ЛЬНИЙ заст. Словник синонімів української мови
- підпорядкований — Підпорядко́ваний, -на, -не Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
- підпорядкований — ПІДПОРЯДКО́ВАНИЙ, а, е. 1. Дієпр. пас. мин. ч. до підпорядкува́ти. Почалося навчання, підпорядковане суворому розкладові (Гончар, Новели, 1949, 47); Вся діяльність трудових людей пояснюється тим, що вони живуть одне для одного і для людства в цілому... Словник української мови в 11 томах