підрі

ПІ́ДРІ, ів, мн. (одн. пі́дря, і, ж.), діал.

1. Сінник (для зберігання сіна).

Гадина хвильку постояв, подумав, а далі поліз на підрю (І. Франко);

// Настил (для зберігання чого-небудь).

Другого дня молодиці поприходили до Онисі Степанівни й розібрали все прядиво, всі повісма конопель та льону, скільки їх лежало на підрях в коморі (І. Нечуй-Левицький);

// перен. Схованка.

Найгірше не любив він отих цокотух-сусідок, що не стільки помочі дають, як лазять по нишпорках та по підрях у чужому хазяйстві (Дніпрова Чайка).

2. Сідало.

Коли стало світати, Савко найшов лантуха й поліз на підрі ловити курчат (П. Панч).