підсковзуватися

ПІДСКО́ВЗУВАТИСЯ, ПІДКО́ВЗУВАТИСЯ, уюся, уєшся, недок., ПІДСКОВЗНУ́ТИСЯ, ПІДКОВЗНУ́ТИСЯ, ну́ся, не́шся, док.

1. Оступатися на слизькому місці.

– Миколко, давай я буду падати, а ти мене держи. Ану, чи вдержиш? – Ото, коли б ні! – вигукую, хапаючи її за тоненький поперек, але раптом підсковзуюся (Григір Тютюнник);

Підковзнувшись, впав [батько] на льоду, переломив собі руку й тоді вже мало що міг робити (Б. Грінченко);

Воно ж завжди так – що одному на шкоду, те іншому на сміх. Йде людина дорогою, підсковзнеться, розтягнеться на весь зріст – побачать те сміхуни – заливаються (Ю. Збанацький).

2. перен. Припускатися помилок у яких-небудь діях, поведінці і т. ін.

– Великий світ, та слизькі дороги: той, дивись, там підсковзнувсь, той – там спіткнувсь, один – з гори впаде, другий – у болото влучить, і не нам, грішним, карати свого брата! – відмовив Максим (Л. Яновська);

– Згублять тебе, Карпе, спідниці. Не ганяйся за ними вельми, колись підковзнешся, впадеш і вже не зведешся (Ю. Мушкетик).