1. Словник української мови у 20 томах

підтирати

ПІДТИРА́ТИ, а́ю, а́єш, недок., ПІДТЕ́РТИ, підітру́, підітре́ш, док., що.

1. Терти, змітаючи, знімаючи що-небудь з якоїсь поверхні.

Підтирати пил на підлозі.

2. розм. Витирати що-небудь, очищаючи або звільняючи від чогось.

– Ну, слухай же, – сказав він, підтираючи ніс корявими пальцями (Панас Мирний).

3. Злегка пошкоджувати тертям.

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. підтирати — підтира́ти дієслово недоконаного виду Орфографічний словник української мови
  2. підтирати — -аю, -аєш, недок., підтерти, підітру, підітреш, док., перех. 1》 Терти, змітаючи, знімаючи що-небудь з якоїсь поверхні. 2》 розм. Витирати що-небудь, очищаючи або звільняючи від чогось. 3》 Злегка пошкоджувати тертям. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. підтирати — Підтира́ти, -тира́ю, -тира́єш; підте́рти, -дітру́, -ді́треш, -труть; підте́р, -те́рла; підітри́, -рі́ть Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  4. підтирати — ПІДТИРА́ТИ, а́ю, а́єш, недок., ПІДТЕ́РТИ, підітру́, підітре́ш, док., перех. 1. Терти, змітаючи, знімаючи що-небудь з якоїсь поверхні. Підтирати пил на підлозі. 2. розм. Витирати що-небудь, очищаючи або звільняючи від чогось. Словник української мови в 11 томах
  5. підтирати — Підтира́ти, -ра́ю, -єш сов. в. підте́рти, -дітру́, -треш, гл. Подтирать, подтереть. Драг. 14. Словник української мови Грінченка