під'юджувати

ПІД'Ю́ДЖУВАТИ, ую, уєш, недок., ПІД'Ю́ДИТИ, джу, диш, док., кого, що, розм.

Те саме, що підмовля́ти.

– Не кушнірство винне, що Франц розпився, .. а винні лихі язики, що .. до злого під'юджували (О. Кобилянська);

Тільки щось їй не до вподоби, зразу ж під'юджує свого чоловіка, а він же – староста, він усе може (Л. Юхвід);

Вутанька прудко відскочила від нього вбік. – Бач, як вона від тебе, – під'юджували вугруватого з натовпу (О. Гончар);

Під'юдили податкового комісара, аби наложив на мене .. податок (І. Франко);

[Віттіг:] Знаю я, хто під'юдив проти мене мужиків та мірошників (Леся Українка).

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me