під'їзд

ПІД'Ї́ЗД, у, ч.

1. Дія за знач. під'їжджа́ти, під'їзди́ти.

Почалася таємна робота таємних підходів та під'їздів... (Панас Мирний).

2. Вхід у будинок.

Через десять хвилин зала опустіла, у виходів і коло під'їзду крик, гук, давка (Панас Мирний);

Підвода в'їхала у двір, коли в гімназії уроки вже почалися і подвір'я було зовсім порожнє, і спинилася перед парадним під'їздом (Ю. Смолич);

Жінка, що вийшла з парадного під'їзду того “непманського” будинку, зупинивши мене, спитала: – Ви, здається, мешканець з нашого двору? (Б. Антоненко-Давидович);

Не листоноші – розсильні військкоматів з жмутками повісток в руках шугають цієї пізньої години від будинку до будинку, від під'їзду до під'їзду (О. Гончар).

3. Шлях, дорога, місце, по якому під'їжджають куди-небудь.

Не можуть турки проминути Ладижин, лежить він на битім шляху, звідси легко перетнути всі під'їзди з тилу (Ю. Мушкетик).

○ (1) На під'ї́зді, у знач. присл. – поблизу, недалеко від якогось пункту, місця і т. ін.

– Чиє військо? – запитав [Семен] у пришляхової охорони, яка спинила його на під'їзді до великого чорного в повечір'ї лісу (Іван Ле).