1. Словник української мови у 20 томах

пірат

ПІРА́Т, а, ч.

1. іст. Морський грабіжник, розбійник.

[Долорес:] Він .. жив контрабандою... а часом плавав з піратами... (Леся Українка);

На морях купців підстерігали морські розбійники (пірати) (з навч. літ.);

* У порівн. Вночі, скрадаючись, мов пірати, набравши розгін, пройшли [судна] Керченську протоку (О. Гончар);

// перен., розм. Той, хто грабує, винищує і т. ін.; поводить себе, як розбійник.

Фашистські повітряні пірати з винятковою люттю накинулись на цю гідростанцію (Яків Баш);

Геть з Кореї, гангстери, пірати! Вам помститься звільнений Сеул! (М. Шеремет).

2. Той, хто займається незаконним виробництвом і розповсюдженням (аудіо- і відеопродукції), комп'ютерних програм, книг, магнітофонних записів тощо.

Такі відомства, як Агентство з авторських та суміжних прав і Держпатент, діють в усіх країнах світу. Їх ліквідація означатиме повну безкарність піратів (свого часу через масове розкрадання об'єктів інтелектуальної власності пройшла Бразилія) (з газ.).

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. пірат — піра́т іменник чоловічого роду, істота Орфографічний словник української мови
  2. пірат — Корсар, морський вовк <�розбійник, розбишака, грабіжник>; П. бандит, ґанґстер. Словник синонімів Караванського
  3. пірат — див. жорстокий Словник синонімів Вусика
  4. пірат — -а, ч., іст. Морський грабіжник, розбійник. || перен., розм. Той, хто грабує, винищує і т. ін.; поводить себе, як розбійник. Великий тлумачний словник сучасної мови
  5. пірат — Опришок, ушкал, див. бандит, розбійник Словник чужослів Павло Штепа
  6. пірат — піра́т (лат. pirata, з грец. πειρατής – грабіжник, від πειραω – намагаюсь захопити) морський розбійник. Словник іншомовних слів Мельничука
  7. пірат — НАСИ́ЛЬНИК (той, хто чинить насильства щодо кого-небудь); РОЗБІ́ЙНИК підсил., БАНДИ́Т підсил., ГОЛОВОРІ́З підсил., ГРОМИ́ЛО підсил., РОЗБИША́КА підсил. розм., ПІРА́Т рідше, БАШИБУЗУ́К заст. (той, хто чинить насильства, здирства, утиски, звірства і т. ін. Словник синонімів української мови
  8. пірат — Піра́т, -та; -ра́ти, -тів Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  9. пірат — ПІРА́Т, а, ч., іст. Морський грабіжник, розбійник. [Долорес:] Він ..жив контрабандою… а часом плавав з піратами… (Л. Укр., III, 1952, 332); На морях купців підстерігали морські розбійники (пірати) (Іст. середніх віків, 1955, 73); *У порівн. Словник української мови в 11 томах
  10. пірат — рос. пират 1. Причальна споруда, яка виступає у море (ріку), до якої можуть швартуватись морські (річкові) судна з обох боків. 2. Морський розбійник. Eкономічна енциклопедія