пірнати
ПІРНА́ТИ, а́ю, а́єш, недок.
1. Занурюватися у воду з головою.
Пере Ганна сорочки, а син купається, пірнає, брьохається (І. Нечуй-Левицький);
З води то виринала, то знов пірнала величезна риба (М. Трублаїні);
// Пливучи, занурюватися у воду.
Подекуди тільки дрючки пірнали й не доставали до дна (І. Нечуй-Левицький);
Часом глибоко пірнаючи в них [хвилі], кораблі весь час ідуть бездимним ходом (В. Кучер);
// перен. Опускатися, вгрузати в що-небудь м'яке.
Глибоко пірнаючи в застелену рядном солому, він крутиться .. та достойно роздає благословення селянам (М. Стельмах).
2. перен. Пересуваючись по землі, швидко опускатись у сніг, вибоїну і т. ін.
Коні мечуть копитами сніг, сани пірнають в вибоях (М. Коцюбинський);
// Літаючи, ширяючи в повітрі, швидко опускатися вниз.
Над землею в густому .. повітрі пірнали ластівки і стрижі (О. Копиленко);
Він пролітає над тайгою .. Ось вривається Володимир у хмари, ось виринає, знову і знов пірнає і валиться в повітряну яму (О. Довженко);
// Рухаючись, зникати з поля зору.
Василина знала, куди він їздить, проводила коня очима через греблю, доки він не пірнав у зелених садках (І. Нечуй-Левицький);
Йде [Брянський] на чолі роти в кам'яних бескеттях, пірнаючи й виринаючи (О. Гончар);
// розм. Швидко проникати куди-небудь; ховаючись, швидко зникати десь.
Він [князь мишей] пірнає у щілину І вертає за хвилину З військом мишачим своїм (Л. Первомайський);
Хлоп'ята дружно пірнали в гущавину натовпу (Д. Ткач).
3. перен. Повністю віддаватися якій-небудь справі, заняттю; захоплюватися чимсь; поринати.
Змушений жити в місті, .. я часом з головою пірнаю в етнографічні записи (М. Коцюбинський);
Може, зараз не час пірнати у минуле? (Н. Рибак);
// Переходити до якого-небудь стану.
Давид майже завжди прокидається одразу, але, підвівшись з постелі, знову припадає до неї і пірнає в напівзабуття (М. Стельмах).
Значення в інших словниках
- пірнати — пірна́ти дієслово недоконаного виду Орфографічний словник української мови
- пірнати — Занурюватися, поринати, упірнати; (у щось м'яке) опускатися, вгрузати; (в кущі) ховатися, зникати де; (з головою, у що) заглиблюватися, віддаватися чому, захоплюватися чим; док. ПІРНАТИ, шубовснути, гулькнути, піти з головою. Словник синонімів Караванського
- пірнати — -аю, -аєш, недок. 1》 Занурюватися у воду з головою. || Пливучи, занурюватися у воду. || перен. Опускатися, вгрузати в що-небудь м'яке. 2》 перен. Пересуваючись по землі, швидко опускатись у сніг, вибоїну і т. ін. Великий тлумачний словник сучасної мови
- пірнати — пори́ну́ти (пірну́ти) / порина́ти (пірна́ти) з голово́ю в що. Повністю, цілком віддатися чому-небудь, захопитися чимсь. Я поринув з головою в театр, вбираючи в себе все багатство народних мелодій (Минуле укр. Фразеологічний словник української мови
- пірнати — ЗАНУ́РЮВАТИСЯ (опускатися у воду чи в іншу рідину), ПОРИНА́ТИ, ЗАРИНА́ТИ, ПІРНА́ТИ, ВПІРНА́ТИ (УПІРНА́ТИ), ОПУСКА́ТИСЯ. — Док.: зану́ритися, пори́ну́ти, зарину́ти, пірну́ти, впірну́ти (упірну́ти), опусти́тися. Словник синонімів української мови
- пірнати — Пірна́ти, -на́ю, -на́єш Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
- пірнати — ПІРНА́ТИ, а́ю, а́єш, недок. 1. Занурюватися у воду з головою. Пере Ганна сорочки, а син купається, пірнає, брьохається (Н.-Лев., І, 1956, 104); З води то виринала, то знов пірнала величезна риба (Трубл., Вовки.., 1936, 8); // Пливучи, занурюватися у воду. Словник української мови в 11 томах
- пірнати — Пірна́ти, -на́ю, -єш сов. в. пірну́ти, -ну́, -не́ш, гл. Нырять, нырнуть, погружаться, погрузиться въ воду. Словник української мови Грінченка