піт

ПІТ, по́ту, ч.

Прозора рідина, яка виділяється назовні особливими підшкірними залозами.

На білому лобі блищали краплі холодного поту, .. груди ходором ходили, – так ходять вони, коли чоловікові нестає чим дихати (Панас Мирний);

Від онуч, розкладених на соломі, доносився неприємний запах поту (М. Томчаній).

Мо́крий від по́ту див. мо́крий;

Мо́крісінький від по́ту див. мокрі́сінький;

По́том о́чі позалива́ло див. о́ко¹.

◇ [Аж] у піт ки́дати (вдаря́ти) / ки́нути (вда́рити) див. ки́дати;

Вганя́ти / ввігна́ти в піт (у ми́ло) див. вганя́ти¹;

Виганя́ти / ви́гнати сім поті́в (сьо́мий піт) див. виганя́ти;

Добува́ти / добу́ти [свої́м] горбо́м ([крива́вими] мозоля́ми, [крива́вим] по́том) див. добува́ти;

(1) До сьо́мого (деся́того, крива́вого і т. ін.) по́ту, зі сл. працювати, трудитися і т. ін. – дуже виснажливо, понад силу; тяжко.

Може, хоч на старість не прийдеться до кривавого поту робити (Панас Мирний);

Гармаші капітана Заруби працюють до сьомого поту, установлюючи гаубиці в .. котлованах, відбитих у противника ще вночі (П. Автомонов);

Хаблак трудиться до сьомого поту, вечори просиджує над замітками (В. Дрозд);

Порався найзаповзятливіше, до сьомого поту, до самозабуття (із журн.);

– Я ще на панських плантаціях до десятого поту прополювала буряки, кров'ю руки сходили – знаю ціну отим клятим зайвим росткам (із журн.);

Хіба закон працював на тих виноградниках до поту кривавого?.. (М. Коцюбинський);

Залива́тися / зали́тися (залля́тися) по́том див. залива́тися;

Зро́шувати / зроси́ти [свої́м] по́том зе́млю див. зро́шувати;

Кро́в'ю й (та) по́том див. кров;

Ли́ти (пролива́ти) / проли́ти [крива́вий (соло́ний, сьо́мий і т. ін.)] піт див. ли́ти;

Ми́тися по́том див. ми́тися;

Насиса́тися / насса́тися кро́ві (по́ту, сліз) див. насиса́тися;

Облива́тися / обли́тися холо́дним по́том див. облива́тися;

(2) Облива́тися по́том (д) див. облива́тися;

Облива́тися (умива́тися, обмива́тися і т. ін.) / обли́тися (вми́тися, обми́тися і т. ін.) [крива́вим (гірки́м, сьо́мим і т. ін.)] по́том див. облива́тися;

(3) Обли́тий холо́дним по́том (д) див. облива́тися;

Обте́рти (обіте́рти) піт з чола́ див. обтира́ти;

Ороша́ти / ороси́ти [свої́м] по́том зе́млю див. ороша́ти;

Пи́ти соло́ний піт див. пи́ти;

(4) Піт залива́є / зали́в о́чі (лице́, обли́ччя і т. ін.) чиї, чиє, кого, хто-небудь – надмірне потіння від великого напруження, спеки і т. ін.

Сонце стоїть десь над головою. Піт заливає очі, і солоно стає на сухих губах (О. Гончар);

Піт зовсім залив його лице, річкою стікав по бороді, капав з носа. А дід одно бігає, носе [носить] вулики, підкурює їх, вощить та збирає рої (Панас Мирний);

(5) Піт умива́є (умива́в) кого, що – піт густо вкриває (вкривав) кого-, що-небудь.

Щелепи мені зводить, холодний піт вмивав чоло... (М. Коцюбинський);

Не дрімали, робили ми, Піт обличчя вмиває... (М. Рильський);

Покропи́ти кро́в'ю (по́том, слізьми́ і т. ін.) див. покропи́ти;

(6) Покро́плений кро́в'ю й по́том (д) див. покропи́ти;

Полива́ти / поли́ти по́том див. полива́ти;

Полива́ти / поли́ти по́том зе́млю (по́ле і т. ін.) див. полива́ти;

(7) Поли́тий по́том (д) див. полива́ти;

(8) Попи́ти по́ту (д) див. пи́ти;

Попи́ти по́ту див. попи́ти;

Сім поті́в (сьо́мий піт) зі́йде див. схо́дити;

Точи́ти свій піт див. точи́ти²;

(9) У по́ті чола́ [свого́] <�у поту́ лиця́> – докладаючи великих зусиль; напружено, самовіддано і т. ін.

Цілісіньку ніч носили й носили в поті чола землю й насипали гору (з легенди);

Як праотець Адам, ходжу я тут за плугом, В поту лиця свій хліб насущний їм (П. Куліш);

Франко оддає своє серце і всі свої симпатії тим, хто “в поті чола” добуває хліб (М. Коцюбинський);

Величезна кількість же малих людей, отих, що здобували у поті чола свого хліб, .. позбавлена зараз перспективи і жодної надії (О. Довженко);

Микола з Андрієм трудилися в поті чола (Ю. Збанацький);

Буде живою душа – зможемо і хліб виростити на своїй землі, хоч і в поті свого чола! (із журн.);

(10) У три поти́, зі сл. роби́ти, труди́тися і т. ін. – докладаючи великих зусиль; надмірно, тяжко.

Прийшов управитель. Спершу був криком напустився на них, але вгамували його одразу. Самі на нього напали. “Доки знущання терпіти отаке: в три поти робили, а червою годуєш!” (А. Головко);

(11) Холо́дний (зи́мний) піт – піт, що виступає від сильного хвилювання, переживання, страху і т. ін.

Еней спросоння як схопився, Дрижав од страху і трусився, Холодний лився з його піт (І. Котляревський);

Жах обхопив Параскіцу і обілляв холодним потом (М. Коцюбинський);

Може б, зараз вийти із хати і все-все із сльозами сказати йому, щоб не мучити ні себе, ні його. Від цієї думки дівчину кидає в дрож, на чолі виступає холодний піт (М. Стельмах);

Зимний піт виступив на його чоло. Він утомився своїми гадками, що ніби чорні хмари гнали його й переслідували (Н. Кобринська);

(12) Цига́нський (холо́дний) піт пройма́є (охо́плює, пробира́є і т. ін.) / пройня́в (охопи́в, пробра́в і т. ін.) кого і без дод. – хто-небудь дрижить від нервового збудження, страху, холоду і т. ін.; когось лихоманить.

– Зосю, циганський піт не проймає тебе? – гукають подруги (М. Стельмах);

Холодний піт його пройма, Затіпавсь весь плечима, Що хоче пити... сил нема... Мана перед очима (П. Грабовський);

Танцює без чобіт [Роман], умився так умився! Оце пробрав циганський піт, оце протверезився! (П. Дорошко).