п'явка

П'Я́ВКА, и, ж.

Прісноводна тварина типу кільчастих червів, більшість видів якої живиться кров'ю тварин, до тіла яких вона присмоктується.

Там он п'явка плазає [плазує], а он риба гра (Панас Мирний);

Великі .. рисові поля з їх стоячою смердючою водою, в якій мляво ворушились чорні п'явки .. ці нездорові місця .. завжди справляли на Олекандра Івановича відразне враження (Б. Антоненко-Давидович);

Вона могла голими руками ловити в ковбанях чорних п'явок або витрішкуватих жаб (О. Донченко);

У воді жваво метушилися золотаві карасики, блискали полірованими каштановими панцирами водяні жуки, ліниво в'юнилися товсті, ситі п'явки (О. Бердник);

* Образно. Видно, був [Ігнатовський] беззубий, то тонкі п'явки губ потягло йому зовсім у рота (Ю. Збанацький);

* У порівн. І з Груцинем говорив дядько Терентій, Сидорець, Галинка з ямочкою на підборідді, чорноброва, наче з п'явками над очима, Оксана, говорив глухий Перепічка (В. Винниченко);

* Образно. * У порівн. Її чорні звивисті брови, що так різнились від білявих кіс, вп'ялися вже п'явками в душу [козака] (О. Ільченко);

* Образно. * У порівн. Важкі чорні коси, як змії, по хустині в'ються, додолу спадаючи, брови чорнимип'явками над очима застигли, біля носа – рудуваті цяточки ластовиння (І. Нижник);

// мн. Вид таких тварин, що використовуються в медицині для відсмоктування крові.

Кинувся цилюрик [цирульник] і якомога поспіша, та й кинув їй руду з руки, далі розв'язав пляшку, аж там усе п'явки (Г. Квітка-Основ'яненко);

Орлик навшпиньках виходить із світлиці і кличе післанця [посланця] за собою. – Хірурга! Скоро до гетьмана хірурга, хай негайно іде з п'явками і банками (Б. Лепкий);

Лікар, якого привіз Нестор, захопив з собою і баночку з п'явками (Ірина Вільде);

П'явки застосовують в тих випадках, коли хворий потребує повторних кровопускань невеликими дозами (з навч. літ.);

// перен., розм. Слід від удару палкою, батогом і т. ін.

По білому тілу від стегна до литки стікають сині п'явки .. ударів (Григорій Тютюнник);

// перен. Жорстокий експлуататор; кровопивця.

Заклинав [батько], щоб Петро ніколи не перевівся на ту громадську п'явку, як бувають здебільшого писарі (Дніпрова Чайка);

Микола Степанович ненавидів тих пиявок народних уже хоч би за те, що вони були проти “українства” (Б. Антоненко-Давидович);

– Чого ти тікаєш з села, коли мужик починає скаржитись, говорити про страшні злидні, про здирство, чинене різними п'явками людськими? (П. Колесник).

◇ Впива́тися / впи́тися (вп'ясти́ся) [п'я́вкою (як п'я́вка)] в се́рце див. впива́тися¹;

(1) П'явки́ (п'я́вка) ссуть (ссе) за се́рце (під се́рцем) кого – хтось тривожиться, страждає.

– І знов знайомий холодок поплазував спиною гордовитого пана. І знов зассала п'явка під серцем (З. Тулуб);

Реп'яхо́м (смоло́ю, як (мов, ні́би і т. ін.) реп'я́х (п'я́вка, [ше́вська] смола́)) [кожу́ха (до кожу́ха, до штані́в, у соба́чий хвіст і т. ін.)] див. реп'я́х;

(2) [Тоді́, ] як п'я́вка кри́кне – ніколи;

(3) Як (мов) п'явки́ за се́рце ссуть кого – кому-небудь дуже погано.

За серце – мов п'явки ссуть, у грудях глухо і сухо, та жарко (Панас Мирний).