п'ятнадцятеро

П'ЯТНА́ДЦЯТЕРО, тьо́х, числ. кільк., збірн.

П'ятнадцять (уживається з іменниками чоловічого і середнього роду, що означають назви істот і предметів, з іменниками, що вживаються у множині й можуть мати одиничне значення, а також з особовими займенниками у множині).

“Ну, цей наплодить з п'ятнадцятеро поповичів і попівен”, – неприязно думає вчитель і пильніше вивчає обличчя святого служителя (М. Стельмах);

Марія тягнулася в гурті таких самих, як і вона, молодиць, дівчат і хлопчаків. П'ятнадцятеро їх (Б. Харчук);

Другого дня Максим Іванович одрядив до Чортової долини п'ятнадцятеро учнів старших класів (О. Бердник).