раденько
РАДЕ́НЬКО.
Присл. до раде́нький.
Він приходив завжди смерком, по-старечому зморений, забрьоханий по плечі, і, ляпаючи долонею об мокру торбину, ще здалеку раденько гукав: “Є, мамо, рибка. І пліточки, і дерунчики є” (Григір Тютюнник).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-20)
на Slovnyk.me