1. Словник української мови у 20 томах

радитися

РА́ДИТИСЯ, джуся, дишся, недок.

1. з ким. Питати, просити у кого-небудь ради (у 1 знач.).

Ось йому минуло дванадцять літ. Восени радиться Мотря з матір'ю: – Чи не наняти б нам Чіпку хоч за харч служити? (Панас Мирний);

Дівча плаче, потім радиться з братом – що робити (Леся Українка).

2. Спільно обговорювати які-небудь питання, обмірковувати що-небудь з кимсь.

От радиться громада стала – Кому б то пасічником буть? (Л. Глібов);

Бурлаки почали змовлятись, щоб утікать од Бродовського, і радились, куди тікати (І. Нечуй-Левицький);

Дівчатка співали пісню, а хлопці йшли попереду і радились, як краще організувати роботу [знищення бур'янів] (Ю. Збанацький).

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. радитися — ра́дитися дієслово недоконаного виду Орфографічний словник української мови
  2. радитися — Радити <�держати> раду, д. нараджуватися, радити над чим; (з лікарями) консультуватися; (що робити) обговорювати, обмірковувати. Словник синонімів Караванського
  3. радитися — [радиетиес'а] раджус'а, -диес':а, -диец':а, -д'ац':а; нак. радз'с'а, рад'теис'а Орфоепічний словник української мови
  4. радитися — -джуся, -дишся, недок. 1》 з ким. Питати, просити у кого-небудь ради (у 1 знач.). 2》 Спільно обговорювати які-небудь питання, обмірковувати що-небудь із кимсь. Великий тлумачний словник сучасної мови
  5. радитися — Хліб і сіль ідж, а мудрих людей радься. Про необхідність радитися з мудрими людьми. Приповідки або українсько-народня філософія
  6. радитися — РА́ДИТИСЯ (спільно обговорювати якісь питання), РА́ЯТИСЯ (РА́ЇТИСЯ) розм., НАРА́ДЖУВАТИСЯ розм. — Док.: пора́дитися, пора́ятися (пора́їтися), нара́дитися. Хлопці.. про щось тихо радилися (С. Словник синонімів української мови
  7. радитися — РА́ДИТИСЯ, джуся, дишся, недок. 1. з ким. Питати, просити у кого-небудь ради (у 1 знач.). Ось йому минуло дванадцять літ. Восени радиться Мотря з матір’ю: — Чи не наняти б нам Чіпку хоч за харч служити?... Словник української мови в 11 томах
  8. радитися — Радитися, -джуся, -дишся гл. Совѣтоваться, совѣщаться. Сами стали радитись, що з нею робити. Кв. І. 94. Словник української мови Грінченка