разочок
РАЗО́ЧОК¹, чка, ч.
Пестл. до разо́к¹.
– Володя, подзвони Басовій ще разочок. Як же в такий день без неї за стіл сідати (В. Собко).
РАЗО́ЧОК², чка, ч.
Зменш.-пестл. до разо́к².
І внучатам із клуночка Гостинці виймала [Ганна]: І хрестики, й дукачики, Й намиста разочок Яриночці (Т. Шевченко);
Вона приязно всміхнулася, відкривши разочки білих зубів (М. Олійник);
* Образно. – Любо, це ти? – здивовано зупиняється проти неї парубок. – Ні, не я, – відриває руки від обличчя і разочки сміху розкочуються по дорозі (М. Стельмах).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-20)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- разочок — разо́чок 1 іменник чоловічого роду раз разо́чок 2 іменник чоловічого роду низка Орфографічний словник української мови
- разочок — I -чка, ч. Пестл. до разок I. II -чка, ч. Зменш.-пестл. до разок II. Великий тлумачний словник сучасної мови
- разочок — РАЗО́ЧОК¹, чка, ч. Пестл. до разо́к¹. Ой, оглянься хоч разочок, Моя доле, на мене! (Пісні та романси.., II, 1956, 14); — Володя, подзвони Басовій ще разочок. Як же в такий день без неї за стіл сідати (Собко, Справа.., 1959, 33). РАЗО́ЧОК², чка, ч. Зменш. Словник української мови в 11 томах
- разочок — Разочок, -чка м. ум. отъ разок. Словник української мови Грінченка