1. Словник української мови у 20 томах

рашпіль

РА́ШПІЛЬ, я, ч.

Напилок з насічкою у вигляді досить великих і порівняно рідко розміщених зубців.

Максим, заклавши в лещата, обточував саме рашпілем якусь залізну трубочку (В. Козаченко);

* У порівн. Надвечір Дорош підвів голову, язиком, як рашпілем, черконув по губах: – Води... (Григорій Тютюнник).

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. рашпіль — ра́шпіль іменник чоловічого роду Орфографічний словник української мови
  2. рашпіль — -я, ч. 1》 Великий напилок з рідко розміщеними великими зубцями для первинної грубої обробки поверхні деталей з металу або іншого матеріалу. || Різновид слюсарного інструменту. 2》 Терпуг. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. рашпіль — Пильник, напилок Словник чужослів Павло Штепа
  4. рашпіль — ра́шпіль (нім. Raspel) напилок з великою точковою насічкою. Застосовують для обробки поверхонь деревини, шкіри, м’якого металу й пластмас. Словник іншомовних слів Мельничука
  5. рашпіль — Ра́шпіль, -пеля, -пелеві; -пелі, -лів Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  6. рашпіль — РА́ШПІЛЬ, я, ч. Напилок з насічкою у вигляді досить великих і порівняно рідко розміщених зубців. Максим, заклавши в лещата, обточував саме рашпілем якусь залізну трубочку (Коз., Блискавка, 1962, 59); *У порівн. Словник української мови в 11 томах
  7. рашпіль — Рашпіль, -ля м. = рашкуль. Словник української мови Грінченка