1. Словник української мови у 20 томах

ревізор

РЕВІЗО́Р, а, ч.

1. Особа, яка здійснює ревізію (у 1 знач.).

– Розтрата... – І хто це виявив?.. – Прибув ревізор (А. Шиян).

2. Контролер в окремих ділянках служби руху.

Батько Попова був досить значний залізничний службовець – ревізор служби руху (О. Бойченко);

Лісоруби їхали без квитків, і оце тепер збиралися ублагати ревізора (Ірина Вільде).

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. ревізор — Австрійський акцизник [X] Словник з творів Івана Франка
  2. ревізор — ревізо́р іменник чоловічого роду, істота Орфографічний словник української мови
  3. ревізор — -а, ч. 1》 Особа, яка здійснює ревізію (у 1 знач.). 2》 Особа, яку уповноважено перевірити діяльність, звітність підприємства, установи або організації. 3》 Контролер в окремих ділянках служби руху. Великий тлумачний словник сучасної мови
  4. ревізор — Вивіряч, див. контролер Словник чужослів Павло Штепа
  5. ревізор — ревізо́р (від лат. revisor – той, що перевіряє) 1. Службова особа, обов’язком якої є проведення ревізій, обстежень. 2. Особа, яку уповноважено перевірити діяльність, звітність підприємства, установи або організації. Словник іншомовних слів Мельничука
  6. ревізор — КОНТРОЛЕ́Р (особа, що контролює чи перевіряє когось, щось); РЕВІЗО́Р (особа, що перевіряє правильність і законність діяльності підприємства, установи, службової особи тощо); ІНСПЕ́КТОР (посадова особа в державних установах, на підприємствах... Словник синонімів української мови
  7. ревізор — Ревізо́р, -ра, -рові; -зо́ри, -рів Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  8. ревізор — РЕВІЗО́Р, а, ч. 1. Особа, яка здійснює ревізію (у 1 знач.). — Розтрата… — І хто це виявив?.. — Прибув ревізор (Шиян, Баланда, 1957, 237). 2. Контролер в окремих ділянках служби руху. Словник української мови в 11 томах
  9. ревізор — рос. ревизор особа, що має повноваження провести ревізію. Eкономічна енциклопедія