ретивий
РЕТИ́ВИЙ, а, е.
1. розм. Який виявляє надмірну старанність, запопадливість у чому-небудь.
– Покричати ми майстри, – вилаяв себе в думках Гурін. – Сидить у кожному ретивий адміністратор, дай тільки розійтися (С. Журахович);
– Не хвилюйся. Вже погане минулося .. Є у вас ретиві діячі (А. Хижняк);
// Баский, бадьорий (про коня).
Ретивий кінь.
2. нар.-поет. Палкий, гарячий (про серце).
Моє серце ретивеє Печалі не знає (П. Чубинський).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-20)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- ретивий — Баркий, беручкий, дбаливий, дбайливий, жвавий, завзятий, заповзятий, завзятющий, загарливий, запопадний, запопадливий, кукібний, кукібливий, палкий, пильний, ретельний, унадливий, щирий, див. ревний, енергійний, підприємливий, роботящий, трудолюбивий Словник чужослів Павло Штепа
- ретивий — РЕТИ́ВИЙ, а, е. 1. розм. Який виявляє надмірну старанність, запопадливість у чому-небудь. — Покричати ми майстри, — вилаяв себе в думках Гурін. — Сидить у кожному ретивий адміністратор, дай тільки розійтися (Жур., Вел. розмова, 1955, 12); — Не хвилюйся. Словник української мови в 11 томах