речистий
РЕЧИ́СТИЙ, а, е, розм.
Який уміє красиво висловлюватися; красномовний.
Прийшла Перша Пречиста – стає дівка речиста (прислів'я);
// Який передається, виражається красномовно.
Ей, не люби мене, дівчино! Як хочеш любощів речистих, Як хочеш розкошів огнистих .. Бо я борець, моя рибчино! (І. Франко).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-20)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- речистий — речи́стий прикметник розм. Орфографічний словник української мови
- речистий — див. балакучий Словник синонімів Вусика
- речистий — -а, -е, розм. Який уміє красиво висловлюватися; красномовний. || Який передається, виражається красномовно. Великий тлумачний словник сучасної мови
- речистий — КРАСНОМО́ВНИЙ (про людину — здатний гарно, майстерно говорити; про мовлення — який характеризується майстерністю), РЕЧИ́СТИЙ розм., ПРОРЕЧИ́СТИЙ заст., ВИМО́ВНИЙ діал., ШИРОКОМО́ВНИЙ рідко; СОЛОДКОМО́ВНИЙ розм. Словник синонімів української мови
- речистий — РЕЧИ́СТИЙ, а, е, розм. Який уміє красиво висловлюватися; красномовний; // Який передається, виражається красномовно. Ей, не люби мене, дівчино! Як хочеш любощів речистих, Як хочеш розкошів огнистих.. Бо я борець, моя рибчино! (Фр., XIII, 1954, 149). Словник української мови в 11 томах