1. Словник української мови у 20 томах

риболов

РИБОЛО́В, а, ч.

1. Той, хто займається ловінням риби.

Юра, як і кождий гуцул, був завзятий риболов (І. Франко);

Здається, саме з цього часу [як Бицик побачив сома] в його серці й народився непереможний запал риболова (О. Донченко).

2. Те саме, що риба́лка 3.

Сірі риболови кидаються раз по разу за поживою (Ю. Мокрієв).

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. риболов — риболо́в іменник чоловічого роду, істота Орфографічний словник української мови
  2. риболов — [риеболоў] -ова, м. (на) -овов'і/-ов'і, мн. -овие, -ов'іў Орфоепічний словник української мови
  3. риболов — -а, ч. 1》 Той, хто займається ловінням риби. 2》 Те саме, що рибалка 3). Великий тлумачний словник сучасної мови
  4. риболов — див. рибак Словник чужослів Павло Штепа
  5. риболов — РИБА́ЛКА (людина, яка займається рибальством), РИБОЛО́В, РИБА́К, РИБОЛО́ВЕЦЬ розм., РИБА́Р розм.; ВУДКА́Р, ВУДІ́Й, ВУДИ́ЛЬНИК (той, хто ловить рибу вудкою). Половчиха стояла нерухомо, обіч поралися коло шаланд на березі рибалки з артілі (Ю. Словник синонімів української мови
  6. риболов — РИБОЛО́В, а, ч. 1. Той, хто займається ловінням риби. Юра, як і кождий гуцул, був завзятий риболов (Фр., IV, 1950, 427); Здається, саме з цього часу [як Бицик побачив сома] в його серці й народився непереможний запал риболова (Донч., VI, 1957, 8). Словник української мови в 11 томах
  7. риболов — Риболов, -ва м. 1) = рибалка 1. Наїхали риболови та риби ловити. Чуб. V. 891. 2) = рибалка 2. Вх. Пч. II. 14. Словник української мови Грінченка