1. Словник української мови у 20 томах

рийка

РИ́ЙКА, и, ж.

1. Жук, що живиться перев. гноєм.

2. діал. П'ятачок у свині.

Вони [свині] не хотіли [їсти]. Жмурили сонні маленькі очі, здіймали вгору чисті кругленькі рийки (М. Коцюбинський).

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. рийка — ри́йка іменник жіночого роду Орфографічний словник української мови
  2. рийка — -и, ж. 1》 Жук, що живиться перев. гноєм. 2》 діал. П'ятачок у свині. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. рийка — ГНОЙОВИ́К (жук, що живиться гноєм), ГНОЙОВИ́Й ЖУК, ГНОЯ́К, РИ́ЙКА, СКАРАБЕ́Й. Раптом його увагу привернули гнойовики, що летіли один за одним в одному напрямку (В. Словник синонімів української мови
  4. рийка — РИ́ЙКА, и, ж. 1. Жук, що живиться перев. гноєм. 2. діал. П’ятачок у свині. Вони [свині] не хотіли [їсти]. Жмурили сонні маленькі очі, здіймали вгору чисті кругленькі рийки (Коцюб., І, 1955, 51). Словник української мови в 11 томах
  5. рийка — Рийка, -ки ж. Навозный жукъ. Scarabaeus stercorarius. Вх. Пч. II. 27. Словник української мови Грінченка