1. Словник української мови у 20 томах

рикша

РИ́КША, і.

1. ж. У деяких країнах Східної і Південної Азії та Африки – легка двоколісна ресорна коляска, в яку впрягається людина.

2. ч. Людина, яка везе таку коляску з вантажем або пасажиром.

Згадались йому чужі портові міста, де худі запалені рикші з лементом кидаються до пасажирів, до моряків, навперебій пропонуючи свої послуги... (О. Гончар);

Рикш, що возять пасажирів, ми побачимо в Калькутті (В. Минко).

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. рикша — ри́кша іменник чоловічого роду, істота Орфографічний словник української мови
  2. рикша — [рикша] -ш'і, ор. -шеийу, р. мн. рикш, ч. Орфоепічний словник української мови
  3. рикша — -і, ж. 1》 У деяких країнах Східної й Південної Азії та Африки – легка двоколісна ресорна коляска, в яку впрягається людина. 2》 Людина, яка везе таку коляску з вантажем або пасажиром. Великий тлумачний словник сучасної мови
  4. рикша — ри́кша (япон. дзінрікіся, від дзін – людина, рікі – сила і ся – візок) поширена в деяких країнах Сходу легка двоколісна пасажирська коляска, яку везе людина, що її також називають рикшею. Словник іншомовних слів Мельничука
  5. рикша — У країнах Далекого Сходу малий легкий 2-колісний екіпаж, який тягне людина. Універсальний словник-енциклопедія
  6. рикша — РИ́КША, і, ж. 1. У деяких країнах Східної і Південної Азії та Африки — легка двоколісна ресорна коляска, в яку впрягається людина. 2. Людина, яка везе таку коляску з вантажем або пасажиром. Словник української мови в 11 томах