1. Словник української мови у 20 томах

римач

РИМА́Ч, а́, ч., зневажл.

Поганий, бездарний поет.

– Легіон шотландських римачів сьогоднішнього дня... постійно підмінює простоту вульгарністю, – відзначав він [Роберт Бернс], – в той час як простота така ж далека від вульгарності, з одного боку, як від нещирості та пустого чванства, з другого (з наук. літ.).

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. римач — рима́ч іменник чоловічого роду, істота зневажл. Орфографічний словник української мови
  2. римач — -а, ч., розм., зневажл. Поганий, бездарний поет. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. римач — ПОЕ́Т (автор віршованих творів), СПІВЕ́ЦЬ уроч., РИМА́Ч зневажл., ПОЕ́ТИК зневажл., ПІЇ́Т (ПІЇ́ТА) заст., книжн., ірон., ВЕРСИФІКА́ТОР заст., ірон., БОЯ́Н заст., уроч., ВІРШУВА́ЛЬНИК заст., ВІРШОПИ́СЕЦЬ заст., ВІ́РШНИК заст., ВІРШІВНИ́К заст. Словник синонімів української мови
  4. римач — РИМА́Ч, а́, ч., розм., зневажл. Поганий, бездарний поет. — Легіон шотландських римачів сьогоднішнього дня… постійно підмінює простоту вульгарністю, — відзначав він [Роберт Бернс], — в той час як простота така ж далека від вульгарності, з одного боку... Словник української мови в 11 томах