1. Словник української мови у 20 томах

римувати

РИМУВА́ТИ, у́ю, у́єш, недок.

1. що. Поєднувати слова, склади для створення рими.

Не все ще той поет великий, чільний, Хто вірші пише і слова римує (І. Франко);

Все більше на землі поетів, вірніше – тих, що вміють римувати (Л. Костенко).

2. розм. Складати вірші.

Я не признався їй, що пишу вірші, мене завжди охоплював, наче полум'ям, гіркий сором, коли хтось дізнавався про мої безнадійні спроби римувати (Л. Первомайський).

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. римувати — римува́ти дієслово недоконаного виду Орфографічний словник української мови
  2. римувати — Добирати рими; П. віршувати, складати вірші. Словник синонімів Караванського
  3. римувати — -ую, -уєш, недок. 1》 перех. Поєднувати слова, склади для створення рими. 2》 неперех., розм. Складати вірші. Великий тлумачний словник сучасної мови
  4. римувати — Римува́ти, -му́ю, -му́єш Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  5. римувати — РИМУВА́ТИ, у́ю, у́єш, недок. 1. перех. Поєднувати слова, склади для створення рими. Не все ще той поет великий, чільний. Хто вірші пише і слова римує (Фр., X, 1954, 72). 2. неперех., розм. Складати вірші. Словник української мови в 11 томах