родовий

РОДОВИ́Й, а́, е́.

Стос. до родів.

Хвороби, які спостерігаються в дитини у віці до 3 тижнів, називаються хворобами новонароджених .. Такі є, наприклад, захворювання пуповини, .. різні родові травми (з наук. літ.);

В законні дев'ять місяців почалися у матері Октава родові потуги (М. Стельмах).

РОДО́ВИ́Й, о́ва́, о́ве́.

1. Який існував під час життя людей родами (у 1 знач.).

Первісна дородова община змінилася більш високою формою організації суспільства – родовим ладом (з наук. літ.);

Приручення диких тварин мало велике значення для господарства родових общин (з навч. літ.).

2. Прикм. до рід 2.

В каплиці, оздобленій гранітом і мармуром, в родовому могильному склепі Ганських моторошно і холодно (Н. Рибак);

Характеристику Уласа він розпочинав від десятого родового коліна і не відступав навіть від дрібних фактів (Григорій Тютюнник);

// Який належить родові, переходить від покоління до покоління; потомствений.

– Прийде було полковник або військовий старшина до гетьмана: “Благослови, пане гетьмане, зайняти займанщину?” – та й займе, скільки оком закине, степу, гаїв, сіножатей, рибних озер, і вже це його родова земля (П. Куліш);

Лукії здавалось, що кімнат у [графському] будинку – безмежна кількість .. Будинок був як родовий старовинний замок (О. Донченко);

// Який передається спадково; спадковий (про фізичні й духовні якості).

Очі в графині жовті, не такі, як у Лукії, але це родове, графи Скаржинські завжди мали такі очі, круглі, жовті й пронизливі (О. Донченко);

// Який засвідчує належність кого-небудь до певного роду.

– Хочу до вас поступити. – Добре, добре, – перебив [його преосвященство], – а якого ж ти роду? Де твої бумаги родові? (Марко Вовчок);

За Петра І значення родових і особистих гербів дуже зросло (з наук.-попул. літ.);

// Пов'язаний з належністю до певного роду.

У скіфських племен у різних видах жіночої праці було своє родове розмежування: дерев'яними і залізними веретенами могли користуватися лише бідні люди, а срібні були власністю знаті (з газ.).

3. Який служить для розрізнення роду (у 6 знач.).

Іменники, що походять з прикметників, зберігають прикметникову родову форму (з наук. літ.).

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. родовий — родо́ви́й прикметник від: рід родови́й прикметник від: ро́ди Орфографічний словник української мови
  2. родовий — (герб) предківський, прадідній; (дім) спадковий, успадкований, дідизний. Словник синонімів Караванського
  3. родовий — див. фамільний Словник синонімів Вусика
  4. родовий — [родовией] м. (на) -вому/-в'ім, мн. -в'і і [родовий] м. (на) -вому/-доув'ім, мн. -доув'і (від рід) Орфоепічний словник української мови
  5. родовий — -ова, -ове. 1》 Який існував під час життя людей родами (у 1 знач.). 2》 Прикм. до рід 2). || Який належить родові, переходить від покоління до покоління; спадкоємний. || Який передається спадково; спадковий (про фізичні та духовні якості). Великий тлумачний словник сучасної мови
  6. родовий — СПАДКО́ВИЙ (про фізичні й духовні якості — який передається наступним поколінням), ВРО́ДЖЕНИЙ, РОДОВИ́Й, РОДИ́ННИЙ, ФАМІ́ЛЬНИЙ заст., ФАМІЛІ́ЙНИЙ заст., діал. — Щоправда, характер поганий. Але ж, батеньку мій, усім не догодиш!.. Словник синонімів української мови
  7. родовий — Родови́й, -ва́, -ве́ Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  8. родовий — РОДО́ВИ́Й, о́ва́, о́ве́. 1. Який існував під час життя людей родами (у 1 знач.). Первісна дородова община змінилася більш високою формою організації суспільства — родовим ладом (Іст. Словник української мови в 11 томах