рожевіти

РОЖЕВІ́ТИ, і́ю, і́єш, недок.

1. Ставати рожевим (у 1 знач.), рожевуватим, набувати рожевого кольору, відтінку.

Щоночі тепер пожежі .. Часом спалахне під самим селом, аж хати рожевіють і жевріють вікна... (А. Головко);

Починало розвиднятися. Ширшав, світлішав і рожевів ліс (М. Стельмах);

Марійка побачила, як бинт на лобі в хлопця почав повільно рожевіти (О. Донченко);

// безос.

Весняна ніч уже доходила кінця, місяць ще був на небі, але з степу вже вставали передранкові сутінки, а на сході ледь рожевіло (Ю. Смолич);

// Ставати рожевим, рум'яним від припливу крові, червоніти.

Він тихий, чемний і чомусь ніяковіє, коли звертається до Наталки. Через це й вона рожевіє: який дивний хлопець! (С. Журахович);

Орися сидить принишкло, нервово перебирає пальцями оборочку фартушка, блідість поволі зникає з її обличчя, щоки рожевіють, вушка її з золотими сережками горять, як пелюстки троянди (Григорій Тютюнник).

2. Виділятися рожевим кольором.

Зеленіли темним листом крислаті яблуні, рожевіли делікатними сутінями грушки (М. Коцюбинський);

Хитаючись, мов п'яний, пішов [Павло] назад. Спина його трусилася, біля вуха рожевіли смужки крові. Сім раз стріляв у нього Карпо і тільки лице подряпав (Григорій Тютюнник);

Любила [Ольга] землю, її пахощі, лани й луги, на яких стіною здіймалися жита й кормові трави, рожевіла конюшина і рясно зеленіла картопля... (П. Дорошко);

// Бути рожевим, мати рожевий колір, відтінок.

Ніжно рожевіла вода – десь за Козачою горою догорав захід (О. Донченко);

Край неба на заході ще помітно рожевів (В. Козаченко).