розбещуватися

РОЗБЕ́ЩУВАТИСЯ, уюся, уєшся, недок., РОЗБЕ́СТИТИСЯ, е́щуся, е́стишся, док.

1. Привчатися до поганих, аморальних звичок, ставати аморальним; псуватися.

[Старик 1-й:] Один прокрався, другий запанів, той розпився, той розбестився... (М. Кропивницький);

– Боремося за гідність Шаблієву, за його душу. Він же зовсім розбестився тут, друзів своїх, комбайнерів, не вважає за людей (Д. Бедзик).

2. Послаблюючи вимогливість до себе, ставати недисциплінованим, свавільним; розпускатися.

– Це що мені за манера – хворіти? Ти тут, бачу, розбестився без нас, певно, бігаєш роздягнутий? А може, десь холодну воду пив? (Ю. Збанацький);

На старостування Окунь пішов неохоче: це ж дома наймити розбестяться, ще й обкрадатимуть його (М. Стельмах);

Але, як кажуть, не ті ковалі Тараса кували, не так залізо гартували, щоб міг він розбеститися в панській двірні (П. Колесник).