розвіватися

РОЗВІВА́ТИСЯ, а́ється і рідше РОЗВІ́ЮВАТИСЯ, юється, недок., РОЗВІ́ЯТИСЯ, і́юся, і́єшся, док.

1. Розноситися, розсіюватися в повітрі, за вітром (про запах, хмару, туман, дим, пил і т. ін.).

Пахощі з липи і квіток носилися в повітрі і розвівалися широкими хвилями далеко навкруги (Панас Мирний);

Хмари потроху розвіювались (С. Добровольський);

Біліє [туман], а підійдеш ближче – нічого нема, розвіявся (Б. Грінченко);

Коли дим і пилюка розвіялись, я виразно побачив перекинутий набік ворожий танк без одної гусениці (Ю. Збанацький).

2. перен. Розсіюватися, зникати (про стихійні явища, а також про думки, почуття і т. ін.).

Іван почув, що його надія пропадає і розвівається (І. Франко);

Виплекані сподівання потроху розвіювались і розвіювались, немов той легенький туманець, що підіймається влітку з роси (М. Стельмах);

Розвійся [вітре] край долини, Не вертайся з України!.. (С. Руданський);

Передвечірній морок раптом розвіявся (Олесь Досвітній);

Йому здавалося, що ось .. розвіється страх, який крижаною хвилею стискав йому серце (А. Дімаров);

Сам собі усміхнувся. Чого це він, справді, сумує з приводу того, що розвіялася якась побрехенька? (О. Бердник);

// тільки док. Розійтися, роз'їхатися в різні місця, далеко один від одного.

Народ нарешті утомивсь, Розтав, розвіявся, розпливсь (О. Олесь);

Орда розвіялась сліпа, і, з побратимами єдина .. ти стала вільна, Україно! (В. Сосюра).

3. Коливатися, тріпотіти на вітрі.

Біля інших хат теж висіли портрети, і прапори так розвівались і лопотіли на всю вулицю, наче весь народ радісно плескав у долоні (О. Донченко);

На дунайській хвилі Розвіявся вимпел багряний (М. Нагнибіда);

// Розгортатися, розходитися в різні боки.

Отець Сидір викомарював на одній нозі закручені вензелі. Ряса його розвівалась по кімнаті, як крила (О. Донченко);

Від швидкої ходи поли його пальта розвіювались, а кашкет підплигував на голові (В. Підмогильний).

4. тільки розві́ятися, перен. Розважитися, відвертаючи свою увагу від якихось сумних думок, переживань і т. ін.

В неділю я вирішила піти до Палацу праці. Хотілось побути в гурті людей, розвіятись, відпочити (О. Гуреїв);

– Знаєте, отак працюєш, цілі дні проводиш на будівництві, приходиш додому, хочеться часом хоч трошки розвіятись .. А погомоніти й ні з ким (Г. Коцюба);

Він тинявся мов неприкаяний. Рубав дрова, носив воду, копав з солдатами землю, замітав подвір'я і барак, але навіть у роботі не знаходив забуття. Тоді він почав ходити зранку, коли не було роботи, до міста, на базар, щоб хоч там якось розвіятись (В. Кучер).

5. Пас. до розвіва́ти, розві́ювати, розві́яти 1–3.

Тонкий димок від люльки розвіюється млявим вітром (Н. Рибак);

* Образно. Вся любов її до нього вмить розвіювалася вітром (П. Загребельний);

Сподівання розвіялися вітром.

◇ (1) Розві́ятися по сві́ту (по сві́ті):

а) зникнути, загубитися.

Щоб не розвіялось по світу те, як кажуть, фантастичне оповідання дідугана, я списав його для моїх земляків (О. Стороженко);

б) опинитися в різних місцях, далеко один від одного.

Засіяно поля жорстоких війн, Розвіялись по світі ветерани (Ю. Яновський).