розвіяний

РОЗВІ́ЯНИЙ, а, е.

1. Дієпр. пас. до розві́яти.

Про що Вам написать? Про дальній шум акацій, про білі пелюстки, розвіяні кругом?.. (В. Сосюра);

Ніби давній приємний спомин чи розвіяний часом сон: з Лозової Самійло Човен на Донбас ішов на сезон (М. Рудь);

Багато страшного і вже забутого могли б розповісти вони про свою молодість, розвіяну по петербурзьких казармах, по Сибіру, по сопках Маньчжурії, по океанах (О. Довженко);

Спідничка, розвіяна в пурханні, та усмішка радісна, привітна – таке було перше враження, що залишила вона після себе (О. Гончар);

// розві́яно, безос. пред.

Млявість, повільність розвіяно вщент В нашім житті трудовому (С. Олійник).

2. у знач. прикм. Який розійшовся, роз'їхався в різні місця, далеко один від одного (про всіх або багатьох).

– Чотири роки з дозволу найяснішого я з своїми побратимами збираю розвіяних по Дикому Полі братчиків (С. Добровольський).

3. у знач. прикм., перен. Ні на чому не зосереджений.

На хвилину він спинився біля каміна і стежив розвіяним поглядом за посивілими жаринами (Л. Смілянський).