розвіяний
РОЗВІ́ЯНИЙ, а, е.
1. Дієпр. пас. до розві́яти.
Про що Вам написать? Про дальній шум акацій, про білі пелюстки, розвіяні кругом?.. (В. Сосюра);
Ніби давній приємний спомин чи розвіяний часом сон: з Лозової Самійло Човен на Донбас ішов на сезон (М. Рудь);
Багато страшного і вже забутого могли б розповісти вони про свою молодість, розвіяну по петербурзьких казармах, по Сибіру, по сопках Маньчжурії, по океанах (О. Довженко);
Спідничка, розвіяна в пурханні, та усмішка радісна, привітна – таке було перше враження, що залишила вона після себе (О. Гончар);
// розві́яно, безос. пред.
Млявість, повільність розвіяно вщент В нашім житті трудовому (С. Олійник).
2. у знач. прикм. Який розійшовся, роз'їхався в різні місця, далеко один від одного (про всіх або багатьох).
– Чотири роки з дозволу найяснішого я з своїми побратимами збираю розвіяних по Дикому Полі братчиків (С. Добровольський).
3. у знач. прикм., перен. Ні на чому не зосереджений.
На хвилину він спинився біля каміна і стежив розвіяним поглядом за посивілими жаринами (Л. Смілянський).
Значення в інших словниках
- розвіяний — розві́яний дієприкметник Орфографічний словник української мови
- розвіяний — -а, -е. 1》 Дієприкм. пас. мин. ч. до розвіяти. || розвіяно, безос. присудк. сл. 2》 у знач. прикм.Який розійшовся, роз'їхався в різні місця, далеко один від одного (про всіх чи багатьох). 3》 у знач. прикм., перен. Ні на чому не зосереджений. Великий тлумачний словник сучасної мови
- розвіяний — Розві́яний, -на, -не Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
- розвіяний — РОЗВІ́ЯНИЙ, а, е. 1. Дієпр. пас. мин. ч. до розві́яти. Про що Вам написать? Про дальній шум акацій, про білі пелюстки, розвіяні кругом?.. (Сос. Словник української мови в 11 томах